Проблема торгівлі вживаними речами в Україні давно вийшла за межі суто економічної і набула ледь не світоглядного звучання: носити чи не носити? Те, що для мешканців у цивілізованих країнах світу у рейтингу важливих для них новин навряд чи піднялося б вище рубрики "курйози", для українців чомусь стало питанням життя чи смерті. У битві за секонд-хенд зійшлися не лише підприємці, які продають його зубожілим громадянам, але й політики з першого ешелону влади. Висловити свою фахову оцінку з даного питання погодилася Голова правління ВАТ "Трикотажна фірма "Арніка" Тетяна Козлова.

- Питання майже гамлетівське: бути в Україні секонд-хенду чи не бути?

- Ініціатива дослідити проблему секонд-хенду в Україні справді належить Асоціації підприємств легкої промисловості. Але тут треба чітко розрізняти: мова йде не про заборону секонд-хенду, асоціація взагалі запропонувала з'ясувати перспективи розвитку вітчизняної легкої промисловості. Адже раніше у ній працювали сотні тисяч людей. Це була одна з провідних галузей України. Нині на цьому ринку утрималися лише одиниці. Усе поглинув ширвжиток і секонд-хенд. В обговорення проблеми секонда включилися навіть ЗМІ. Послухала, як на одному з телевізійних шоу проблему легкої промисловості обговорювали запрошені туди політики. Та ці люди не просто оперували викривленими фактами, вони взагалі не розуміють проблем Згадували, наприклад, наш відомий з кінця 90-х pp. експеримент у легкій промисловості. Проте приписали його чомусь не Чернівецькій, а Чернігівській області...

Ми ж ставимо питання по-державному. не просто забороніть секонд-хенд, ми хочемо знати перспективи власного розвитку. Що у країні робиться для того, щоб ми відходили від цього секонду? Чи наші громадяни приречені на цю постійну другосортність? Ми вміємо і можемо самі виготовляти високоякісну продукцію. Нівже наші жінки не заслуговують такої білизніи, яку випускає, наприклад, наша фабрика? Чи змушені носити лише ту, що йде з секонду? Чому нам не можна розвивати власне виробництво? Особисто ніколи не була прихильницею того, щоб робити собі добре за рахунок того, що комусь буде погано, Розумію, що сьогодні величезна кількість громадян, у тому числі навіть моїх знайомих, на жаль, вимушені користуватися секондом. Але що ми все життя будемо у ньому ходити? У нас немає права вийти з цієї зони секонду?

Наше завдання збалансувати питання. Якийсь перехідний період минув, а далі дайте можливість людям вибирати й одягатися у нові речі вітчизняного виробницт ва. Тому мова не про заборону. Ми пропонуємо розмову про те, як нам створити належні умови для розвитку власної легкої промисловості. Поки що ж ми більше стопоримо цей процес, створюючи при цьому ідеальні умови для завезення секонду. Тим часом, в яких найжорсткіших умовах доводиться працювати галузі, можу розповісти на власному прикладі: завезли сучасне обладнання з-за кордону, заплатили за нього величезне ПДВ, яке держава вже другий рік не хоче нам повертати. Тим часом на ньому вже працюють 200-220 людей, Сировину треба - спробуй розмитий її, зарплату мінімальну треба - спробуй щоб її напрацювали... Виходить, ти заплати ПДВ, забезпеч людей зарплатою, сплати податки і обов'язкові платежі у Пенсійний та інші фонди, а не дай Боже спіткнешся, то тебе ще й до криміналу притягнуть! За що? За те, що хочу працювати, заробляю сама і даю можливість заробити людям навколо себе?

- З офіційних повідомлень доводилося чути про ваші тертя з законом через затриману зарплату..

- Зараз вже вийшли з цієї прикрої ситуації. Так, 2010-й рік був дуже складним. Це визнають навіть наші німецькі .партнери Такого не було останніх 20 років. Криза торкнулася усіх. Потрібно було пережити цей період; вистояти і піти далі. Ми вистояли, довели, що надійні партнери. У нас нормальна оцінка якості, не зриваємо планів... У-нас не було, щоб взагалі не платили зарплату. Щотижня погашали відставання. Сьогодні підприємство працює, залучаємо до роботи нових людей, відвантажуємо готову продукцію... А починали практично з нуля. Станом на 2008 рік на фабриці залишалося 25 чоловік. Ми не входили у банкрутство, санацію, хоча нас дуже до цього підштовхували, відновили роботу. Річний фонд зарплати сягнув понад п'ять мільйонів гривень, відрахування у Пенсійний фонд - майже два, податкові платежі - 800 тисяч гривень, фонди - 300 тисяч гривень. Президент України Віктор Янукович усюди каже про необхідність підтримки товаровиробника, необхідність витягувати зарплату з конвертів, це дозволить не підвищувати пенсійний вік. І ми це зробили, працюємо у законодавчому полі, нічого не ховаємо. Для мене - це честь, яка робить мене громадянином.

Але ось коли нам стало погано, всі ті, хто сидить на наших податках, хто повинен питати, а чим тобі ще допомогти, щоби ти ще краще працювала, кожний тиждень сіпали... Чому? За що? Виходить, коли хтось працює легально: фас на нього! Ми ж усі чудово знаємо, що в тіні перебуває маса працюючих. Замість того, щоб витягувати на світло їх, все робиться для того, щоб закопати нас, легальних, ще глибше. Виходить, тим, що на виду, більше питається. Ми постійно зобов'язані. Але виконати усі зобов'язання, коли ті, хто тобі також щось винен, але не виконує, просто нереально. Всі керівники у такому підвішеному стані. І мені постійно кажуть "ти повинна", а де ж мої права? Чиновникам нагороди, ордени, а мені проблеми. Вони мені кажуть - за вами люди. А за вами, панове чиновники, немає людей? Коли я все-таки виходжу з цієї ситуації, мені податкова знову каже "давай". Даруйте, але це ви ввели мене у цю ситуацію. І знову кажете мені "давай"? Я готова, але сідайте зі мною за стіл переговорів, поверніть мені свій попередній борг. Я кажу, "допоможіть повернути ПДВ"... Відповідають: це неможливо - у нас такий закон. Ні, у нас немає бажання змінювати закони, які б сприяли розвитку суспільства, давали людям можливість працювати у законодавчому полі. На мій погляд, це робиться ледь не свідомо! Та нам президент особисто показав, що все можна. Можна навіть повернутися до Конституції 1996 року, якщо це в інтересах суспільства.

- Не було б затримки з поверненням ПДВ - не було б боргів по зарплаті?

- Однозначно! Ми вже другий рік не можемо їх собі повернути. Посилаються на те, що в цих схемах багато махінацій. Бага- то було фірм, які незаконно повертали собі ПДВ. А ми тут при чому? Робітники у нас є, робочі місця - також. Все на виду. Приходьте, перевіряйте. Це просто небажання державних службовців, які живуть за рахунок державних податків, працювати на державу. Наші документи знаходяться в апеляційному адміністративному суді у Львові. Ми все одно намагатимемося повернути собі ці кошти. Бо це ми їх заробили. Сьогодні вже нікому нічого не винні! Ми закрили цю проблему, Але ці кошти дозволять стабілізувати ситуацію. Податкова має визнати свою неправоту. Проте податкова цього не робить. Значить, змушена буде зробити це за рішенням суду. Суд наразі перенесли на початок грудня. Підприємство працює, а судове рішення стане перевіркою на реальність судової реформи в країні.

- Пригадується, фірма також мала проблеми з розмитненням давальницької сировини. Зуміли ї розв'язати?

- Ми її зняли. Асоціація підприємств легкої промисловості домоглася, щоб уряд скасував авальовані податкові векселі по нашій групі товарів. У новому Податковому кодексі, на жаль, ця проблема знову вигулькнула. І ми знову змушені лобіювати їх відміну. Бо це ніщо інше, як ще одна можливість для банків додатково заробити на таких підприємствах, як наше. Так ніби тих 22 відсотки, під які вони видають кредити, для них недостатньо. Та таких високих кредитних ставок немає ніде в світі! Відновлення використання авальованих векселів знову поставить нас у залежність від банків. А банки сьогодні у руках людей, які зеленого поняття не мають, що таке справжнє виробництво. Скільки разів ми стикалися з тим, що нам потрібно терміново авалювати вексель, а банкіри цілий тиждень копаються. І це при відкритій авальованій лінії. Просто диву даєшся: це наскільки треба не цінувати час промисловців, щоб знову повернути це авалювання. Складається враження, що наше суспільство створено тільки для певного класу людей, які вміють експлуатувати і користуватися його благами. А на тих, які працюють і намагаються заробляти самі і давати жити іншим, воно не розраховане.

- Під тиском обставин руки не опусти те?

- Завжди вірю у краще.бо думки мають властивість матеріалізовуватися. Практично на виході були конкретні напрацювання з розширення виробництва. Але тепер це затрималося. Хтозна, чи не через ці безглузді удари по репутації? У будь-якому разі, на 2011-й рік підписали хорошу виробничу програму. Зберігаємо ті самі обсяги виробництва. З боку німецьких партнерів навпаки бачу бажання їх збільшувати. Це партнери, які зарекомендували себе на міжнародному ринку праці. Напередодні Дня міста підприємство відвідав син господаря фірми "Triumph international AG". Він зізнався, що перед поїздкою батьки питали його: ти хоч уявляєш куди їдеш? Для чого це тобі? А коли ми продемонстрували наше виробництво, показали йому Чернівці з вежі ратуші, святкові заходи, то знайшли повне порозуміння. Він цілковито поміняв своє враження про нашу країну. Тому мене щиро дивує, коли про інвестиції говорять на якомусь захмарному рівні. Та ось вони! Ми вже їх маємо. Без усіляких посередників, напряму - підприємство з підприємством. І даємо конкретний ре- зультат. Прикро лише, що в цей час тобі ніхто, за великим рахунком, не допомагає а тільки вимагає "давай-давай"... У всіх по- пулістські, дешеві лозунги. Я тобі дам. все тільки починається... Дозвольте, що почи- нається? Ісус прийшов дві тисячі років і, на- певно, лише він мав право казати, що все тільки починається. Лозунги, які людей ні до чого не зобов'язують, а лише розхолоджують. Відволікають від справжніх цінностей, змушуючи забувати про моральність і патріотизм. Я хочу випускати білизну для нас - українців. Але поки не проб'єш ці штучні перепони,ні до чого не можеш приступити. Змушена весь час витрачати На це, а не на реальну справу. Якщо ми будемо тільки спостерігати, то життя саме по . собі не зміниться. Шлях важкий, але йти , треба...

Розмовляв Юрій ЧОРНЕЙ. "ДОБА" м. Чернівці

<< Назад