Поза межами
Сфера державних закупівель є значущою частиною економіки країни, і чи не всі перетворення, що відбуваються у царині держзакупівель, спрямовані саме на підвищення економічного рівня держави. Утім, є цілі галузі, котрі, попри все, залишаються поза межами і сфери держзакупівель, і, фактично, ринку в цілому. Йдеться, як не прикро, про вітчизняного виробника, а саме про виробника легкої промисловості.
Про те, чим є держазкупівлі для текстильної галузі, ІБ «Редукціон» розповів експерт з питань державних закупівель Української асоціації підприємств легкої промисловості «Укрлегпром» Олександр Мельник.
ІБ «Редукціон»: Олександре Омеляновичу, ми з Вами зустрічалися минулого року в Києві, й Ви наголошували на катастрофічному стані українського виробника. Чи відбулися якісь зміни за ці кілька місяців?
Олександр Мельник: На жаль, легку промисловість зміни на краще оминають. Легально вироблена в Україні продукція не може конкурувати на внутрішньому ринку з неконтрольованим «СЕКОНД ХЕНДОМ” та непрозорим імпортом. Тому навіть звільнення підприємств галузі від податку на прибуток, не в змозі вирішити цю проблему.Так ,що до Європи ,спільними зусиллями,ми прийдемо практично втративши текстильну галузь та з напівживими швейними підприємствами.
ІБ «Редукціон»: Невже ніяк не позначився довгоочікуваний Закон України «Про здійснення державних закупівель»?
Олександр Мельник: Розумієте, всі редакції законів ,які ми вже пережили і ті ,що тільки пишуться , завжди декларували гарні наміри та побажання,хоча, частенько, заглиблюючись в процедурні питання ,і породжували більше різночитань ніж конкретики. Це все теорія-,а на практиці, реалізація цих законів,як правило, для Держави вцілому ,мала зворотній результат.
На сьогодні, ринок держзакупівель не надто привабливий для безпосередніх виробників .Відсутність практики рамкових угод та надмірно низька вартісна межа початку дії закону призвели до необхідності проведення чисельнних ,дрібних закупівель. Невизначеність термінів оплати за поставлену продукцію при абсолютній безвідповідальності замовника за договорами на тлі нестабільної ситуації на сировинному ринку ,суттєво ускладнюють організацію процеса виробництва. Тому ,безпосередня участь вітчизняних підприємств-виробників в держзакупівлях,як правило , вимушений крок на межі рентабельності ,а то й зі збитками,тільки задля забезпечення безперервності технологічного процесу та збереження фахового персоналу.
На цьому ринку,на сьогодні, комфортніше малесеньким (за чисельністю працівників)посередникам,що мають великі можливості (конвертаційні) та не занадто обтяжені податковим навантаженням..Як правило, вони перепродують” заморський товар” . Українські державні кошти спрямовуються на підтримку та розвиток закордонного виробника. А в той же час ,залишаються не завантаженими перспективні виробничі потужності вітчизняних підприємств ,що здатні виробляти аналогічний товар і не гіршого ґатунку. Динаміка зросту імпорту товарів та послуг в порівнянні з попереднім роком склали в 2005році-25,8%,в 2008 році –в 1,4 рази.Як результат-зростання від’ємного зовнішньоекономічного сальдо ,втрата робочих місць та цілих виробництв, додаткове навантаження на соціальні програми , зменшення надходжень до бюджету в цілому та в пенсійний фонд ,зокрема ,тощо..
Сама процедура проведення торгів надумано обтяжлива .,Конкурсні пропозиції складають цілі томи (іноді і по кілька сот сторінок) численних довідок і документів ,що повторно вимагаються з учасника для кожної процедури проведеної одним і тим же замовником. Якщо врахувати,що учасників по кожному лоту однієї процедури може бути кільканадцять ,(а ще іноді вимагається надавати і копії пропозицій!)-то це просто безглузде марнотрацтво робочого часу ,обігових коштів та невиправдане транжирство і так обмежених водних та лісових ресурсів країни , на виробництво цих тисячь тон паперу.А ще є затрати державних установ на проведення численних перевірок,усіляких аналізів та розслідувань результатів торгів ,збитки замовників від скасованих процедур і т.д.Вочевидь, в маштабах країни, сумарні затрати на організацію проведення процедур закупівель розрослися мабуть вже до порядка суми самих закупівель. Тобто ,про реальну ефективність використання державних коштів для держави ,вцілому,-годі говорити.
ІБ «Редукціон»: То як вийти з цієї ситуації?
Олександр Мельник: Настав час ,зрозуміти ,що Державні закупівлі –це не просто шопінг по бутіках .Хибно ставити за самоціль мету –„процедура задля процедури” ,контролюючи лише .сам факт формального дотримання загальних процедурних норм., До того ж , контролюючі органи трактують їх на свій розсуд,що і змушує замовників підстраховуватися та вимагати від учасників безліч абсурдної інформації.
Приміром ,довідки про судимість,копії паспортів,трудових книжок ,дипломів ,списки працюючих з вказаним трудовим стажем і посадою то що. І все це при умові відстрочення платежу за поставлений товар на невизначений термін! Як приклад,на Донецькому ХБК працюючих біля 1000.Одна конкурсна пропозиція підприємства на участь в торгах по закупівлі лише 22 000 п. м. діагоналі складала біля 500 аркушів! .!(Для довідки-потужність комбіната складає десятки мільйонів погонних метрів тканини на рік).
Про що може інформувати замовника ,наприклад,доволі коштовна довідка від ТПП про рівень цін на тканини,отримана методом пасивного споглядання в Інтернеті невідомих рекламних пропозицій (вказати ,які ТПП відмовляється )без уточнення реальної спроможності цих пропозицій по обсягам , умовах поставки та оплати? .
На наш погляд,доцільно спростити та зменшити кількість дрібних процедур за рахунок підвищення цінової межі дії Закону ,повернутися до визначення „Державні кошти ” в редакції Закону „Про закупівлю товарів.робіт і послуг” в редакції 2000 рокута широкого впровадження практики рамкових угод.
Через механізм Державних закупівель необхідно сприяти вирішенню соціальних проблем ,екологічної безпеки та питань стратегії економічного розвитку Держави в цілому ,
ІБ «Редукціон»: Чи можна в законі закласти норми, що підтримували б якоюсь мірою вітчизняного виробника?
Олександр Мельник: Державницька політика підтримки та планового розвитку власного виробництва через заохоченя до участі в держзакупівлях була раніше напряму прописана у відповідних Законах „Про поставки продукції для державних потреб” (ст.3 Стимулювання виконання поставок продукції для державних потреб ), ”Про державне оборонне замовлення„ (ст.7 Економічне стимулювання виконання оборонного замовлення.) та інших підзаконних актах ,що регламентували данну сверу діяльності.
В Законі 1490 „Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти” були певні преференції окремим виробничим групам(ст.6.”Умови захисту вітчизняного ринку”.) Мали ми і пряме лобіювання вітчизняного виробника в Постанові КМ № 921 від 17 жовтня 2008р і в Постанові КМ № 1017 від 19 листопада 2008р і в .... Нажаль ,всі ці норми не дали відчутних результатів. Адже ,Закон 1490 „Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти” поступово перетворився на глобальну фінансову піраміду і преферентними, зокрема, стали ,в основному, різні ,наспіх утворені, „фантоми”,які фактично заблокували вітчизняного виробника та замордували замовників. А дарований пріоритет вітчизняному виробнику в Постановах КМ-фактично заблокував прведення тендерів на незначні суми та з широкою номенклатурою предмета закупівлі.
Певно,що постійне переписування положень закону в намаганні деталізувати специфіку галузевих закупівель та спроби конкретизувати коло можливих учасників торгів ,справа невдячна..По перше –це практично неможливо ,а по-друге ми змушені дослухатися і до порад та наполегливих рекомендацій „європейських консультантів”.Хоча ,по правді кажучи , всі ці декларування рівних прав учасників в данному законі без відповідного протекціонізму в інших законодавчих актах –не є створенням реально рівних умов для учасників „держзамовницьких перегонів” ..Адже різні суб’єкти ,тим паче іноземні ,мають різні норми взаємостосунків з державою.Це щось,на кшалт,бігу „рівноправних” учасників на однакову дистанцію ,в однакових трусах ,по одній біговій доріжці але в різному взутті та ще й на декого підвісивши штангу чи гантельку .
Пріоритет вітчизняному виробнику можливо створити і підзаконними актами та програмами державної підтримки .Хоча, певно ,є виправданим , в критичних економічних ситуаціях, тимчасово вдатися і до прямих норм лобіювань.
ІБ «Редукціон»: Але ж уже давно в світі відмовилися від преференцій вітчизняному виробнику, як від механізму, що знищує конкуренцію.
Олександр Мельник: І ми ,реально інтегрувавши до Європи,відмовимося.Але прийти туди потрібно не просто географічною територією ,чорноземом , сировинними ресурсами ,соціальними проблемами та з протягнутою рукою,а стабільним економічним партнером. А для цього потрібно негайно і ,за будь яку ціну,зберегти хоча б існуючі підприємства традиційних галузей,де є фаховий персонал та виробничі потужності що мають перспективу модернізації до світових стандартів. Для вирішення реальних соціальних та економічних проблем в окремих критичних галузях іноді доцільно тимчасово і поступитися віртуальними гаслами „всезагальної рівноправності держзакупівель в ім’я ілюзорної конкуренції”. Яку масовану цивілізовану конкуренцію принесло це „рівноправ’я” закону в держзакупівлі відомчого текстилю? .Аж ніяку-лише збільшило „затребуваність” китайського виробника та різних митних схем ,спровокувало вимушені екстрені закупівлі сурогатних замінників. А наслідок-українські державні кошти знову обслуговують іноземні економіки та кмітливих посередників. Чи виграла держава від цього в цілому ,чи сприяє це встановленню в Ураїні європейських стандартів життя? І ,що прикро ,в той же час ,по всьому світі шукаємо запозичень (звичайно ж під відсотки) для інвестицій у виробництво.
ІБ «Редукціон»: Багато експертів наголошують на тому, що саме через високий рівень конкуренції й можливість вибору досягається бажана ефективність витрачання державних коштів.
Олександр Мельник: Питання спірне. По перше:-а що ж таке ефективність витрачання державних коштів? Якщо „державних”-то і аналізувати потрібно в масштабах держави в цілому,а не окремого замовника,села,процедури .Поза безпосередньо окремою процедурою є ще і інші „державницькі „аспекти пов’язані з цим процесом - соціальні ,екологічні, питання загальної стратегії економічного розвитку країни ,тощо..Якщо ми зекономили бюджетну гривну в окремій процедурі але принесли проблему що потребує для вирішення в подальшому бюджетних 100 гривень–це не коректно вважати ефективністю.
По друге– якщо навіть розглядати ефективність на „містечковому”рівні то теоретично і в ідеалі можливо ,а практично -далеко не завжди,Малоймовірна ефективність рівня конкуренції , якщо це не товари загального споживання,що постійно присутні на ринку та напрацьовуються на склад ,а специфічні ,направлені на певного споживача ,до того ж мають коштовний тривалий технологічний процес виробництва. Не будемо розглядати випадки цінових чудес нелегального ринку та поставки товару відмінного від заявленого. В цілому,ціна конкурсної пропозиції має окремі перемінні складові ,що залежать від виробника і такі,що не залежать. І повірте , складові ,що поза межею впливу виробника ,більш вагоміші .Звичайно,якщо свідомо не вести виробництво до банкрутства. Тому , в реальній практиці легкої промисловості, кількість учасників не визначальний фактор ціноутворення.
ІБ «Редукціон»: Чи здійснюються зараз державою якісь заходи на підтримку вітчизняного виробника?
Олександр Мельник: Нажаль –ні.І це незважаючи на катастрофічну динаміку зросту від’ємного сальдо до -13,5млрд/$ США в 2008 р. маючи +1,3 млрд.$США в 2005 році!Надіємось на позитив від втілення в життя цільової економічної програми Мінекономрозвитку ,спрямованої на імпортозаміщення. Адже в цілях програми зазначено- „Забезпечення створення сприятливих умов для зниження залежності економіки України від імпорту товарів(робіт,послуг)за рахунок визначення та реалізації пріоритетних проектів розвитку галузей економіки та виробництва певних видів товарів, спрямованих на імпортозаміщення ,та задоволення внутрішнього попиту на високоякісну продукцію власного виробництва.”
Спілкувалася Лариса Карабіцина. http://www.procurement.in.ua/ru/pages/1019/
<< Назад
