| Зміст пропозиції |
Редакція, що пропонується |
Обгрунтування |
| До Розділу III. Податок на прибуток підприємств. |
| 1. Курсові різниці при розрахунках в іноземній валюті (необхідність їх нарахування у податковому обліку в момент руху грошових коштів). |
п.153.1.3 статті 153 розділу III Податкового Кодексу після абзацу першого доповнити абзацом наступного змісту: «У разі продажу(погашення) заборгованості (її частини) платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованост (її частини) на дату її оприбуткування (виникнення) та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).При цьому позитивна різниця такого перерахунку збільшує валові доходи платника податку – дебітора та валові витрати платника податку – кредитора, а від’ємна різниця такого перерахунку збільшує валові витрати платника податку – дебітора та валові доходи платника податку – кредитора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення)» |
ДПА України у відповіді Держкомпідриємництву зазначає, що у проекті Податкового Кодексу передбачено нарахування курсових різниць за монетарними статтями і, таким чином, це питання врегульоване. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у п.153.1.3 статті 153 Податкового Кодексу передбачено визначення курсових різниць від перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» встановлює порядок нарахування курсових різниць в момент руху грошових коштів тільки за немонетарними статтями балансу (аванс за товари, роботи, послуги). А грошові кошти, активи і зобов’язання, виражені в іноземній валюті, відносяться до монетарних статей балансу і курсові різниці по них нараховуються на дату балансу віртуально. Тобто, монетарні статті балансу і монетарний (касовий) метод визначення курсових різниць – це різні поняття. |
| 2. Визначення доходів та витрат при відчуженні об’єкта застави. |
п.153.6 ст.153 розділу III ПК виключити. |
У п.153.6 ст.153 Податкового Кодексу встановлено абсурдний порядок визначення доходів заставодавця і витрат заставоутримувача при відчуженні об’єкта застави в розмірі кредиту, що залишився неповернутим кредитору. При цьому, не визначено, яким чином визначається різниця між ціною застави і розміром кредитної заборгованості. Така норма прямо суперечить встановленому законодавством порядку задоволення вимог кредитора за рахунок звернення стягнення на заставлене майно. |
| До Розділу V. Податок на додану вартість. |
| 1. Оподаткування товарів (послуг), що передаються (отримуються) у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів без передачі права власності на них. |
п.189.4 ст.189 розділу V Податкового Кодексу викласти в наступній редакції: «У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірного управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі – комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі – комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі, коли платник податку (далі – повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі – довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов’язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.» |
П.189.4 ст.189 Податкового Кодексу встановлено, що для таких операцій нарахування податкового зобов’язання та податкового кредиту здійснюється в момент передачі (отримання) таких товарів, що є повним абсурдом. Такого не було ніколи в історії податкового законодавства і не існує на сьогодні. |
| 2. Оподаткування шкури та шкіри товарних позицій 4101-4106 згідно УКТ ЗЕД |
п.197.1.28. статті 197 розділу V ПК викласти в наступній редакції: «постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008, технічних культур товарних позицій 1205 та 1206, деревина товарних позицій 4401- 4221, шкури та шкіра товарних позицій 4101-4106 згідно з УКТ ЗЕД.» |
При щорічному зменшенні поголів’я великої рогатої худоби понад 300 тисяч (в порівнянні з 2000 роком поголів’я ВРХ, свиней, кіз та овець зменшилося майже в 2 рази) щорічно зменшуються обсяги виробництва готової шкіри (у 2009 році на 41 відсоток), що привело до скорочення чисельності працівників у шкіряній галузі та у галузях, які переробляють готову шкіру. В цих умовах підприємства вимушені витрачати значні валютні кошти на закупівлю імпортних шкіряних товарів (у 2009 році близько 60 млн.дол.США). При цьому 75 відсотків загального обсягу виробництва шкіряного напівфабрикату, який є найнижчою стадією переробки шкіряної сировини, експортується підприємствами, для яких напівфабрикат є «нетиповою» продукцією, а вивозиться з метою відшкодування ПДВ. |
| 3. Оподаткування товарів дитячого асортименту |
Встановити ставку оподаткування на постачання товарів дитячого асортименту в розмірі 7 відсотків.Доповнити розділ V Податкового Кодексу статтею 212: ст.212. Порядок оподаткування товарів дитячого асортименту. 212.1. Операції із постачання продуктів дитячого харчування, дитячого одягу та взуття та інших товарів дитячого асортименту та для немовлят оподатковуються за ставкою 7 відсотків. 212.2. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом міністрів України. |
Статтею 197 Податкового Кодексу визначено операції, звільнені від оподаткування (в тому числі постачання товарів для дітей). З огляду на те, що п.198.4 ст.198 не передбачено податкового кредиту на товари, послуги, що використовуються для виробництва таких товарів, а п.197.4 ст.197 таке звільнення поширюється і при ввезенні таких товарів на митну територію України, для вітчизняних товаровиробників таке звільнення є економічно невигідним та створює додаткові преференції для імпортерів. Крім того, відсутність ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України призведе до відсутності контролю за ввезенням таких товарів, оскільки буде здійснюватись без участі митного відділу контролю митної вартості. У будь-якому випадку дану пільгу (звільнення від оподаткування) не можна поширювати на ввезення таких товарів на митну територію України. |
| 4. Звільнення від сплати ПДВ при ввезенні на митну територію України обладнання для виробничих потреб підприємств легкої промисловості. |
Статтю 197 доповнити п.197.15.2.5 розділу V ПК наступного змісту: «технологічного обладнання, комплектуючих і запасних частин до нього, що не виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України підприємствами легкої промисловості.» |
Це питання є дуже критичним для підприємств легкої промисловості, оскільки існуюча матеріально-технічна база гостро потребує модернізації. А, з огляду на те, що вартість технологічного обладнання є дуже високою, у підприємств не вистачає обігових коштів для сплати цього податку. Держава при цьому від такої пільги не втрачає, оскільки не буде бюджетного відшкодування |
| 5. Видача простого податкового векселя в рахунок сплати ПДВ при ввезенні сировини та матеріалів для виробництва на митній території України. |
Доповнити ст. 206 пунктом 206.7 . розділу V ПК наступного змісту: «Платники податку при ввезенні на митну територію України сировини та матеріалів для виробництва можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язанння (далі – податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платникуподатку. Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо від бюджету не сплачується та враховується в розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів. У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазаначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку. Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7. статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов’язань.» |
Дана проблема є дуже актуальною, її підтримує вся промисловість України, заперечень немає зі сторони міністерств та відомств. |
| 6. Оформлення умовного звільнення від ПДВ при ввезенні на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником простим векселем (а не авальованим). |
У п.204.1. ст. 204 розділу V ПК після слів «простого» виключити слово «авальованого». |
Переважна більшість швейних фабрик України працює на давальницьких умовах і отримує доходи тільки у вигляді плати за послуги (пошиття) продукції замовника. Відповідно, вартість банківського авалю векселя є фінансовим навантаженням для підприємств, яке в подальшому нічим не компенсується |
| 7. Впровадження єдиного реєстру податкових накладних . |
1) Статтю 201.6 розділу V Податкового Кодексу після першого абзацу доповнити таким текстом: «Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній)». 2) У статті 201.10 розділу V ПК абзаци 2-9 виключити та у 10-му абзаці словосполучення «та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі» виключити. |
Стаття 201.10 Податкового Кодексу зобов’язує продавця товарів (послуг) при кожній поставці товарів (послуг), перед наданням покупцю податкової накладної реєструвати її в Єдиному реєстрі. Впровадження такої норми по-перше, унеможливить видачу податкової накладної покупцю в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто, он - лайн; по-друге, унеможливить роботу бухгалтерій підприємств-продавців, які виписують велику кількість податкових накладних та працівників податкової служби, які будуть їх обробляти. Крім того, на сьогоднішній день згідно діючої редакції Закону «Про ПДВ» п.п.7.2.8 п.7.2) платники податку вже подають органу ДПІ електронні копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних разом з податковою декларацією. |
| До Розділу IX. Прикінцеві та перехідні положення. |
| 1. Врегулювання порядку використання пільги з податку на прибуток для підприємств визначених у пп б) – г”) пункту 11.3. Розділу IX |
В п.11.3 Розділу IX ПК абзац 11 виключити . |
Пунктом 11.3 передбачене звільнення від оподаткування прибутку підприємств: а). готелів; б). легкої промисловості; в). електроенергетики; г). літакобудівників; г”) суднобудівників. Суми коштів, вивільнених у зв’язку із наданням такої пільги підприємствам, визначеним п. б). -г). спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази. При цьому в абзаці 11 п.11.3 зазначено, що «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), виготовлення, поліпшення основних засобів або нематеріальних активів, понесені у межах сум коштів, вивільнених у зв’язку з використанням податкової пільги, не включається до складу витрат, не збільшують балансову вартість об’єкта основних засобів та не амортизуються». Це просто правове і економічне безглуздя! Де і як в такому випадку обліковувати витрати на модернізацію і основні засоби – поза балансом, чи умовно?! Більш того, не віднесення товарів до складу витрат та до складу основних засобів автоматично призведе до відсутності податкового кредиту по податку на додану вартість на такі товари та основні засоби. Таке визначення просто нівелює пільгу з податку на прибуток і жодним чином не сприяє здійсненню переоснащення матеріально-технічної бази, а навпаки – робить його економічно невиправданим. |
| 2. Пільга з податку на прибуток для підприємств легкої промисловості, які виробляють продукцію на давальницькій сировині. |
Варіант I: Виключити із п. б) п.11.3. Розділу IX ПК наступне: «крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині»; абзац другий, п. б) п. 11.3. виключити. Варіант II: В абзаці другому п. б) п.11.3. Розділу IX ПК слова «до 31 грудня 2011 року» замінити на «до 31 грудня 2015 року». |
б) п.11.3 звільнено від оподаткування прибуток підприємств легкої промисловості, крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині. При цьому до останніх застосовано перехідний період на 1 рік. Вважаємо таку норму невиправданою, оскільки більшість швейних фабрик України працюють на давальницьких умовах вимушено , а їх прибутки при цьому є мізерними. При цьому, працюючи на європейських замовників тривалий час, швейна галузь змогла модернізувати виробництво згідно міжнародних вимог та стандартів та зберегти висококваліфіковані кадри. |
| 3. Особливості звільнення від оподаткування прибутку підприємств енергетичної галузі. |
п.11.5 Розділу IX ПК доповнити наступним реченням: «При цьому такі інвестиційні програми не підлягають включенню до тарифів на електроенергію підприємств енергетичної галузі». |
Пунктом 11.5 передбачено звільнення від оподаткування прибутку підприємств енергетичної галузі, спрямований на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих електричних мереж згідно з інвестиційними програмами, схваленими Національною комісією регулювання електроенергетики України. Оскільки в тарифи на електроенергію, що споживається всією Україною, постійно, за дозволом НКРЕ, включаються інвестиційні програми даних підприємств, вважаємо можливим існування такої пільги за умови, що дані інвестиційні програми не будуть у складі тарифів. |
| 4. Звільнення від сплати ввізного мита обладнання для виробничих потреб підприємств легкої промисловості. |
п. 38 Розділу IX ПК доповнити абзацем наступного змісту: « п.Я – 2) технологічне обладнання, комплектуючі і запасні частини до нього, які не виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України підприємствами легкої промисловості.» |
|
