Головні події

Редакція законопроекту № 4549-2, внесеного у Верховну Раду України 15.06.2009 р.

Проект

Вноситься народним депутатом
України А.Гриценком (посв. №335)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вдосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

Цей Закон визначає правові засади функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, спрямований на подолання кризових явищ в економіці з одночасним збільшенням доходів місцевих і Державного бюджетів, загальнодержавних фондів соціального страхування та створення рівноправних умов реалізації права на підприємницьку діяльність на підставі Конституції України, законодавства про державну підтримку малого підприємництва й інших нормативно-правових актів.

Розділ І
Загальні положення

Стаття 1. Визначання термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

• виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва продукції (товарів, робіт, послуг) – валовий дохід, фактично отриманий суб'єктом малого підприємництва на поточний рахунок і/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі основних фондів. Позареалізаційні доходи у склад виторгу не входять;
• виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва основних фондів – виторг суб'єкта малого підприємництва від операції з продажу ним власних основних фондів, обчислюваний як різниця між сумою, отриманою цим суб’єктом від реалізації основних фондів, та їхньою залишковою вартістю на момент продажу;
• єдиний податок – сукупність податків, зборів (внесків), інших обов’язкових платежів, передбачених цим Законом, які сплачує суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;
• суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності – суб'єкт малого підприємництва, який відповідно до цього Закону обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на суб'єктів малого підприємництва, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
2. Суб'єктами малого підприємництва, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є зареєстровані у встановленому законом порядку фізичні та юридичні особи, віднесені до таких категорій:
• перша категорія – фізичні особи, підприємницька діяльність яких не вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам (фізичні особи, які надають побутові послуги, здійснюють види діяльності, визначені законодавством про патентування деяких видів підприємницької діяльності, художні промисли, а також інші фізичні особи, діяльність яких не вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам) і середньорічна кількість працівників у яких становить не більше десяти осіб, а обсяг річного виторгу пропорційний кількості працівників і максимально складає один мільйон двісті тисяч гривень згідно з Таблицею 1:

Таблиця 1

• друга категорія – фізичні особи, підприємницька діяльність яких вимагає спеціальної освіти чи підтвердження відповідності спеціальним кваліфікаційним вимогам і максимальний обсяг річного виторгу яких складає сімдесят мільйонів гривень, а середньорічна кількість працівників становить не більше п'ятдесяти осіб;
• третя категорія – юридичні особи, максимальний обсяг річного виторгу яких складає сімдесят мільйонів гривень, а середньорічна кількість працівників становить не більше п'ятдесяти осіб.
3. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на:
1. суб'єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), використанням гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням державних і недержавних лотерей і розіграшів з видачею виграшів у грошовій або іншій майновій формі);
2. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють обмін іноземної валюти;
3. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють виробництво підакцизних товарів і/або господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом, оптовим або роздрібним продажем підакцизних товарів чи пально-мастильних матеріалів;
4. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють: видобуток і/або виробництво, і/або збут дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного походження, напівдорогоцінного каміння; виготовлення (окрім як за індивідуальним замовленням) і/або збут виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
5. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють торгівлю цінними паперами, надають фінансові послуги, послуги зі страхування, здійснення біржових, довірчих операцій, довірчого управління активами.
4. Інші обмеження сфери дії цього Закону можуть бути запроваджені тільки Конституцією України.
5. Обсяг прав, обов'язків і гарантій, передбачених цим Законом, не може змінюватися іншими Законами.
6. Якщо в інших Законах або підзаконних нормативно-правових актах містяться правила, відмінні від тих, що передбачені цим Законом, застосовуються правила цього Закону.

Розділ ІІ
Спрощена система оподаткування обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва

Стаття 3. Обрання суб'єктом малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації письмову заяву, в якій обов'язково зазначає, яку з передбачених цим Законом ставку єдиного податку ним обрано.
   Заява подається не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу).
   Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви безоплатно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати мотивовану письмову відмову.
2. У разі, якщо суб'єкт малого підприємництва, який переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, має намір здійснювати декілька видів підприємницької діяльності, цей суб’єкт отримує одне свідоцтво про право сплати єдиного податку.
3. У свідоцтві про право сплати єдиного податку вказуються передбачені національним класифікатором видів економічної діяльності види підприємницької діяльності суб’єкта малого підприємництва, якому воно видається.
4. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
5. Рішення про обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності або про відмову від її застосування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва не більше одного разу за календарний рік.

Стаття 4. Ставки єдиного податку

1. Суб'єкти малого підприємництва, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирають одну зі ставок єдиного податку, передбачених для суб’єктів відповідної категорії, а саме:
1. суб'єкти малого підприємництва першої категорії: від 35 до 350 гривень на місяць відповідно до рішень органів місцевого самоврядування зі щомісячною доплатою п’ятдесяти відсотків суми єдиного податку за кожного працівника;
• 6 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору та податку на додану вартість у разі їхньої сплати відповідно до законодавства;
• 10 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі, якщо такий суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на додану вартість;
2. суб'єкти малого підприємництва другої та третьої категорій: 6 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору та податку на додану вартість у разі їхньої сплати відповідно до законодавства; 10 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі, якщо такий суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на додану вартість. 2.Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва першої категорії відповідно до абзацу другого пункту першого частини 1 цієї статті встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до видів підприємницької діяльності, визначених національним класифікатором видів економічної діяльності.

Стаття 5. Структура єдиного податку та його розподіл

1. Структуру єдиного податку складають такі встановлені законодавством податки, збори (внески) та інші обов’язкові платежі:
1. податку на додану вартість, крім випадку, коли суб’єкт малого підприємництва обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою шість відсотків;
2. податку на прибуток підприємств;
3. плати (податку) за землю;
4. зборів на обов'язкове державне соціальне страхування (крім збору на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
5. внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України;
6. внесків до Фонду соціального захисту інвалідів України;
7. комунального податку;
8. збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
9. плати за патенти, визначеної законодавством про патентування деяких видів підприємницької діяльності;
10. податку на промисел.
2. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку у таких розмірах:
• до Державного бюджету України – 10 відсотків;
• до місцевого бюджету – 13 відсотків;
• до Пенсійного фонду України – 70 відсотків;
• на обов'язкове державне соціальне страхування – 7 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 3 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, безробіттям, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.
3. З метою зарахування пенсійного стажу працівників суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності доплачує до мінімального розміру пенсійного внеску в солідарну систему Пенсійного фонду України, якщо сума коштів, що становить частку єдиного податку, є меншою розрахункової суми в еквіваленті повної зайнятості.

Внески до солідарної частини Пенсійного фонду України осіб, які працюють у суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на умовах неповного робочого дня (тижня), сплачуються у розмірі, пропорційному балансу їхнього робочого часу.

Стаття 6. Сплата суб’єктом спрощеної системи оподаткування обліку та звітності єдиного податку, інших податків, зборів (внесків) й інших обов’язкових платежів.

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, щомісяця не пізніше двадцятого числа сплачує одним платежем єдиний податок на окремий рахунок відповідного відділення Державного казначейства України.
2. Сплата єдиного податку замінює сплату встановлених чинним законодавством України податків, зборів (внесків) й інших обов’язкових платежів, які відповідно до частини першої статті 5 цього Закону входять у його структуру.
3. Сплата внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється суб’єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством України.
4. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не є платником інших, ніж встановлені цим Законом, податків, зборів (внесків) та інших обов’язкових платежів.
5. У разі, якщо у свідоцтві про право сплати єдиного податку суб’єкта малого підприємництва першої категорії зазначено кілька видів підприємницької діяльності, для яких органами місцевого самоврядування установлено різні ставки єдиного податку у межах цієї категорії, цей суб’єкт сплачує єдиний податок за ставкою, що є найбільшою для цих видів діяльності.
6. У разі, якщо фізична особа-суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, які передбачені для суб’єкта малого підприємництва першої та другої категорії, цей суб’єкт сплачує єдиний податок за однією зі ставок, що передбачена для суб’єкта малого підприємництва другої категорії.

Стаття 7. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. На вибір суб'єкта малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.
2. Якщо у свідоцтві про право сплати єдиного податку, виданому суб’єктові малого підприємництва першої категорії, вказано вид діяльності, за який сплачується єдиний податок за максимальною фіксованою ставкою, передбаченою абзацом другим пункту першого частини першої статті 4 цього Закону, зазначений суб’єкт має право без внесення змін до вказаного свідоцтва займатися іншими видами підприємницької діяльності, визначеними для суб’єктів малого підприємництва першої категорії.
3. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не має права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги), крім грошових розрахунків у готівковій або безготівковій формах.
4. Для здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за готівкові кошти суб'єктом малого підприємництва першої категорії, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, наявність у нього реєстратора розрахункових операцій не є обов'язковою.
   Для здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за готівкові кошти суб'єктами малого підприємництва другої та третьої категорій, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, реєстрація розрахункових операцій є обов’язковою.
5. Рішення про віднесення фізичної особи-підприємця до першої або другої категорії приймає податковий орган, який видає свідоцтво про право сплати єдиного податку.
   Фізичні особи-підприємці однієї категорії за власним бажанням можуть перейти на умови оподаткування, обліку та звітності фізичних осіб-підприємців іншої категорії один раз на рік шляхом подання відповідної заяви до місцевого податкового органу.
6. Середньорічна кількість працівників суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначається з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, які працюють на умовах неповного робочого дня (тижня), за сумісництвом, у представництвах, філіях, відділеннях та інших відокремлених структурних підрозділах такого суб’єкта, а також з урахуванням тих осіб, які працюють у нього за цивільно-правовими договорами.
   Баланс робочого часу працівників розраховується відповідно до чинного законодавства про працю.
7. Перевищення суб’єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності максимального обсягу річного виторгу або середньооблікової чисельності працюючих понад визначені цим Законом, зобов’язує цього суб’єкта перейти з початку нового звітного кварталу на загальну систему оподаткування.

Стаття 8. Облік і звітність суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності веде облік та звітується за тими податками, зборами (внесками), платниками яких він є згідно з цим Законом.
   Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Закону затверджується Міністерством фінансів України.
2. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зобов'язаний вести книгу обліку доходів та витрат.
   Державною податковою адміністрацією України встановлюється єдина для всіх категорій суб’єктів спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності форма книги обліку доходів та витрат і порядок її ведення.
3. За результатами господарської діяльності за звітний квартал суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності третьої категорії подає до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, розрахунок про сплату єдиного податку та копії платіжних документів про сплату єдиного податку за звітний період.

Стаття 9. Відповідальність суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності несе юридичну відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і сплати сум єдиного податку, інших податків, зборів (внесків) та інших обов’язкових платежів.

Розділ ІІІ.
Прикінцеві положення

1. Визнати таким, що втратив чинність Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
2. Суб’єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов’язань, ніж ті, що встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва ” впродовж всього строку його дії.
3. Внести зміни до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№49-51, ст.376 зі змінами та доповненнями), виклавши частину першу статті 15 цього Закону у такій редакції: „Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону (крім юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності), а також застраховані особи, зазначені у частині першій статті 12 цього Закону”.
4. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, №4, ст.28 зі змінами та доповненнями):
   абзац перший підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції:
   "Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, або внески у розмірах, що відповідають зобов’язанням емітента корпоративних прав зі сплати єдиного податку (вартості спеціального торгового патенту), нараховані на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму відповідного внеску. Зазначені внески вносяться до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів";
   абзац 5 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції:
   "Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа-платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів:
1. платнику податку нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту;
2. юридичній особі-платнику єдиного податку (спеціального торгового патенту) нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту), внесок у розмірі, що відповідає зобов’язанням емітента корпоративних прав зі сплати єдиного податку (вартості спеціального торгового патенту) на дату нарахування дивідендів, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту". У зв’язку з цим абзац 6 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 вважати абзацом 8.
5. Кабінету міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
• привести підзаконні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
• забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
6. До завершення строку, визначеного пунктом 4 цієї статті інші Закони та підзаконні нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
7. Цей Закон набирає чинності 1 січня 2010 року

Голова Верховної Ради України

Редакція законопроекту № 4549-2 з урахуванням зауважень і пропозицій

Проект

Вноситься народним депутатом
України А.Гриценком (посв. №335)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

Цей Закон визначає правові засади функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, спрямований на подолання кризових явищ в економіці з одночасним збільшенням доходів місцевих і Державного бюджетів, загальнодержавних фондів соціального страхування та створення рівноправних умов реалізації права на підприємницьку діяльність на підставі Конституції України, законодавства про державну підтримку малого підприємництва й інших нормативно-правових актів.

Розділ І
Загальні положення

Стаття 1. Визначання термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

• виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва продукції (товарів, робіт, послуг) – валовий дохід, фактично отриманий суб'єктом малого підприємництва на поточний рахунок і/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), основних фондів, дохід, що є винагородою суб’єкта підприємництва за договорами комісії (консигнації), доручення, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого суб’єкта здійснювати реалізацію товарів (робіт, послуг) від імені та за дорученням іншої особи без переходу права власності на такі товари (роботи, послуги);
• виторг від реалізації суб'єктом малого підприємництва основних фондів – виторг суб'єкта малого підприємництва від операції з продажу ним власних основних фондів, обчислюваний як різниця між сумою, отриманою цим суб’єктом від реалізації основних фондів, та їхньою залишковою вартістю на момент продажу;
• єдиний податок – сукупність податків, зборів (внесків), інших обов’язкових платежів, передбачених цим Законом, які сплачує суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;
• суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності – суб'єкт малого підприємництва, який відповідно до цього Закону обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;
• позареалізаційні доходи – доходи суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, не пов’язані з реалізацією товарів (робіт, послуг);
• звітний період – квартал;
• рік – календарний рік.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на суб'єктів малого підприємництва, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
2. Суб'єктами малого підприємництва, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є зареєстровані у встановленому законом порядку фізичні та юридичні особи, віднесені до таких категорій:
• Перша категорія – фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, визначену класифікацією видів економічної діяльності України, крім видів, встановлених цим закономдля другої категорії фізичних осіб.
• Середньооблікова чисельність найманих працівників суб’єктів підприємницької діяльності першої категорії може становити не більше 10 осіб, а максимальний обсяг річного виторгу встановлюється пропорційно до кількості найманих працівників та визначається згідно з Таблицею 1. 1

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа першої категорії та середньооблікова чисельність його найманих працівників		Максимальний обсяг річного виторгу (валового доходу), грн.
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа		500 000
Кількість найманих працівників суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, чол.	1-5	1000 000
	6-10	1500 000

• Друга категорія – фізичні особи, які здійснюють наступні, визначені класифікацією, види економічної діяльності:
• діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку та аудиту, інжинірингу, консультування з питань комерційної діяльності та управління, технічні випробування та дослідження, рекламна діяльність, підбір персоналу та забезпечення персоналом, проведення розслідувань та забезпечення безпеки, надання інших комерційних послуг підприємцям у зазначених сферах діяльності, всі види брокерських послуг, за винятком брокерських операцій на фондовій біржі;
• консультування з питань інформатизації, розроблення програмного забезпечення оброблення даних, діяльність, пов’язана з банками даних;
• дослідження і розробки в галузі природничих, технічних, гуманітарних та суспільних наук;
• діяльність в сфері охорони здоров'я людини, медична та стоматологічна практики;
• операції з нерухомим майном, в т.ч. власним, операції з нерухомістю для третіх осіб;
• Середньооблікова чисельність найманих працівників суб’єктів підприємницької діяльності другої категорії може становити не більше 50 осіб, а максимальний обсяг річного виторгу не може перевищувати сімдесяти мільйонів гривень.
• Третя категорія – юридичні особи, середньооблікова чисельність працівників яких становить не більше п’ятдесяти осіб, а максимальний обсяг річного виторгу не може перевищувати сімдесяти мільйонів гривень.
• Суб’єкти підприємницької діяльності –фізичні особи, види економічної діяльності яких тимчасово не визначені державною класифікацією, мають право обрати першу або другу категорію за власним бажанням.
3. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на:
1. суб'єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), використанням гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням державних і недержавних лотерей і розіграшів з видачею виграшів у грошовій або іншій майновій формі);
2. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють обмін іноземної валюти;
3. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють виробництво підакцизних товарів і/або господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом, оптовим продажем підакцизних товарів;
4. суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України про ліцензування певних видів господарської діяльності;
5. суб'єктів малого підприємництва, якіздійснюють грошове та фінансове посередництво, надають фінансові послуги, здійснюють торгівлю цінними паперами, надають послуги у сфері страхування, здійснюють біржові операції з фондовими цінностями та довірче управління активами.
4. Обсяг прав, обов'язків і гарантій, передбачених цим Законом, не може змінюватися іншими Законами.
5. Якщо в інших Законах або підзаконних нормативно-правових актах містяться правила регулювання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, відмінні від тих, що передбачені цим Законом, застосовуються правила цього Закону.

Розділ ІІ
Спрощена система оподаткування обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва

Стаття 3. Обрання суб'єктом малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації письмову заяву, в якій обов'язково зазначає, яку з передбачених цим Законом ставку єдиного податку ним обрано.
• Заява подається не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку наступного звітного періоду (кварталу).
• Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання та реєстрації заяви безоплатно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку за вказаною у заяві категорією або надати мотивовану письмову відмову.
2. У разі, якщо суб'єкт малого підприємництва, який переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, має намір здійснювати декілька видів підприємницької діяльності, цей суб’єкт отримує одне свідоцтво про право сплати єдиного податку.
3. У свідоцтві про право сплати єдиного податку вказуються передбачені національним класифікатором видів економічної діяльності види підприємницької діяльності суб’єкта малого підприємництва, якому воно видається.
4. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
5. Зміна категорії, ставок оподаткування, або відмова відзастосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності може бути здійснена суб’єктом малого підприємництва не більше одного разу за календарний рік шляхом подання заяви за процедурою, встановленою частиною 1. статті 3.
6. За відсутності передбачених цим законом підстав, що унеможливлюють застосування суб’єктом малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, чинність дії свідоцтва платника єдиного податку такого суб’єкта малого підприємництва продовжується на кожен наступний календарний рік без подання письмової заяви до органу державної податкової служби.

Стаття 4. Ставки єдиного податку

1. Суб'єкти малого підприємництва, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирають одну зі ставок єдиного податку, передбачених для суб’єктів відповідної категорії, а саме:
1. суб'єкти малого підприємництва першої категорії: від 35 до 350 гривень на місяць відповідно до рішень органів місцевого самоврядування зі щомісячною доплатою п’ятдесяти відсотків суми єдиного податку за кожного працівника;
2. суб'єкти малого підприємництва другої та третьої категорій:
• 6 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору та податку на додану вартість у разі їхньої сплати відповідно до законодавства;
• 10 відсотків суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, у разі, якщо такий суб’єкт малого підприємництва не є платником податку на додану вартість.
2. Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва першої категорії встановлюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду відповідно до видів підприємницької діяльності, визначених національним класифікатором видів економічної діяльності, і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
3. Позареалізаційні доходи у склад виторгу не входять.

Стаття 5. Структура єдиного податку

1. Сплата єдиного податку заміняє сплату наступних встановлених законодавством податків,зборів, внесків (обов'язкових платежів):
1. податку на додану вартість, крім випадків, коли суб’єкт малого підприємництва зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до законодавства;
2. податку на прибуток підприємств;
3. податку на доходи фізичних осіб, отримані від підприємницької діяльності (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва);
4. зборів на обов'язкове державне соціальне страхування (крім внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
5. внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України;
6. комунального податку;
7. збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
8. плати за патенти, визначеної законодавством про патентування деяких видів підприємницької діяльності;
9. податку на промисел.
2. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку у таких розмірах:
• до Державного бюджету України – 10 відсотків;
• до місцевого бюджету – 13 відсотків;
• до Пенсійного фонду України – 70 відсотків;
• на обов'язкове державне соціальне страхування – 7 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 3 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, безробіттям, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.
3. З метою зарахування страхового стажу працівників суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності доплачує до мінімального розміру пенсійного внеску в солідарну систему Пенсійного фонду України з урахуванням фактично відпрацьованого робочого часу, якщо сума коштів, що становить частку єдиного податку, є меншою розрахункової суми в еквіваленті повної зайнятості. Внески до солідарної частини Пенсійного фонду України осіб, які працюють у суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на умовах неповного робочого дня (тижня), сплачуються у розмірі, пропорційному балансу їхнього робочого часу.

Стаття 6. Сплата суб’єктом спрощеної системи оподаткування обліку та звітності єдиного податку, інших податків, зборів (внесків) й інших обов’язкових платежів.

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сплачує єдиний податок на окремий рахунок відповідного відділення Державного казначейства України за результатами звітного періоду.
2. Сплата єдиного податку замінює сплату встановлених чинним законодавством України податків, зборів (внесків) й інших обов’язкових платежів, які відповідно до частини першої статті 5 цього Закону входять у його структуру.
3. Сплата внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється суб’єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством України.
4. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не є платником інших, ніж встановлені цим Законом, податків, зборів (внесків) та інших обов’язкових платежів.
5. У разі, якщо у свідоцтві про право сплати єдиного податку суб’єкта малого підприємництва першої категорії зазначено кілька видів підприємницької діяльності, для яких органами місцевого самоврядування установлено різні ставки єдиного податку у межах цієї категорії, цей суб’єкт сплачує єдиний податок за ставкою, що є найбільшою для цих видів діяльності.
6. У разі, якщо фізична особа-суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, які передбачені для суб’єкта малого підприємництва першої та другої категорії, цей суб’єкт сплачує єдиний податок за однією зі ставок, що передбачена для суб’єкта малого підприємництва другої категорії.

Стаття 7. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. На вибір суб'єкта малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.
2. Якщо у свідоцтві про право сплати єдиного податку, виданому суб’єктові малого підприємництва першої категорії, вказано вид діяльності, за який сплачується єдиний податок за максимальною фіксованою ставкою, передбаченою абзацом другим пункту першого частини першої статті 4 цього Закону, зазначений суб’єкт має право без внесення змін до вказаного свідоцтва займатися іншими видами підприємницької діяльності, визначеними для суб’єктів малого підприємництва першої категорії. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не має права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги), крім грошових розрахунків у готівковій або безготівковій формах.
3. Застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється у відповідності з чинним законодавством.
4. Фізичні особи-підприємці першої категорії за власним бажанням можуть перейти на умови оподаткування, обліку та звітності фізичних осіб-підприємців другої категорії один раз на рік шляхом подання відповідної заяви до місцевого податкового органу.
5. Середньооблікова чисельність працівників суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і баланс їх робочого часу визначається відповідно дозаконодавства.
6. Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності першої категорії, яка допустила перевищення максимального обсягу річного виторгу або середньооблікової чисельності працюючих на 10 відсотків і більше, зобов’язана з початку нового звітного року здійснити перехід у другукатегорію оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності у порядку, встановленому цим Законом.

Перевищення суб’єктами другої та третьої категорій спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності максимального обсягу річного виторгу або середньооблікової чисельності працюючих на 10 відсотків і більше, зобов’язує їх перейти з початку нового звітного року на загальну систему оподаткування.

Перехід на застосування загальної системи оподаткування у зв’язку з перевищення дозволених обсягів річного виторгу або середньооблікової чисельності працюючих не тягне за собою перерахунку податкових зобов’язань суб’єкта підприємницької діяльності за звітний рік.

Перевищення суб’єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності максимального обсягу річного виторгу, визначеного цим Законом, оподатковується за подвійною ставкою єдиного податку, яка застосовується цим суб’єктом.

Стаття 8. Облік і звітність суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності веде облік та звітується за тими податками, зборами (внесками), платниками яких він є згідно з цим Законом. Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Закону затверджується Міністерством фінансів України.
2. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зобов'язаний вести книгу обліку доходів та витрат. Державною податковою адміністрацією України встановлюється єдина для всіх категорій суб’єктів спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності форма книги обліку доходів та витрат і порядок її ведення.
3. За результатами господарської діяльності суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності незалежно від категорії подає до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, розрахуноксплати єдиного податку та копії платіжних документів про сплату єдиного податку.

Стаття 9. Відповідальність суб’єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

1. Суб’єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності несе юридичну відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і сплати сум єдиного податку,зборів (внесків) та інших обов’язкових платежів.

Розділ ІІІ.
Прикінцеві положення

1. Визнати таким, що втратив чинність Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
2. Суб’єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов’язань, ніж ті, що встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва ” впродовж всього строку його дії.
3. Внести наступні зміни до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№49-51, ст.376 зі змінами та доповненнями):
• частину 1. статті 19 цього Закону після словосполучення „для роботодавця” доповнити словами „(крім суб’єктівпідприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності)”;
• частину 1. статті 19 цього Закону після абзацу другого доповнити абзацом: „Для страхувальників – платників єдиного податку, нарахування страхових внесків здійснюється у відповідності з законодавством про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у розмірі встановленої частки єдиного податку.”;
• Абзац перший частини 5. статті 20 цього Закону викласти в редакції: „5. Страхові внески сплачуються страхувальниками (крім суб’єктівпідприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.”
• частину 5. статті 20 цього Закону після абзацу першого доповнити абзацом: „Страхові внески сплачуються страхувальниками - суб’єктамипідприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом перерахування безготівкових сум з банківський рахунків Державного казначейства України.”
• абзац другий частини 3. статті 24 цього Закону після слів „Якщо сума сплачених” доповнити словами „всіма страхувальниками та застрахованою особою”.
4. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, №4, ст.28 зі змінами та доповненнями):
• абзац перший підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, або внески у розмірах, що відповідають зобов’язанням емітента корпоративних прав зі сплати єдиного податку (вартості спеціального торгового патенту), нараховані на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму відповідного внеску. Зазначені внески вносяться до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів";
• абзац 5 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа-платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів:
1. платнику податку нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту;
2. юридичній особі-платнику єдиного податку (спеціального торгового патенту) нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту), внесок у розмірі, що відповідає зобов’язанням емітента корпоративних прав зі сплати єдиного податку (вартості спеціального торгового патенту) на дату нарахування дивідендів, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту". У зв’язку з цим абзац 6 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 вважати абзацом 8.
5. Кабінету міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
• привести підзаконні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
• забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
6. До завершення строку, визначеного пунктом 4 цієї статті інші Закони та підзаконні нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
7. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова Верховної Ради України

<< Назад