нацIональний виробник — основа економIки держави

ТОП-5 основні кроки для промислового розвитку легкої промисловості

Існуюча структура внутрішнього ринку легкої промисловості через можливість торгівлі без обліку та контролю контрабандною та контрафактною продукцією, використання схем псевдогуманітарки та псевдосеконд-хенду, призвела до значної частки продукції «тіньового» сектору:

  • низький рівень оплати праці та необхідність легалізації її виплат призвели зокрема до незацікавленості молоді у виборі професій легкої промисловості, як наслідок – відтік працівників у інші сфери народного господарства (передусім, торгівлю) та масова міграція. (Середньомісячна заробітна плата у легкій промисловості у 2017 р. зростала більш швидкими темпами, ніж у промисловості – 143,5% проти 129,3% відповідно. Однак, її рівень є найнижчим серед галузей промисловості 5414 грн. за 2017 рік. При цьому більше 75% зайнятих у галузі – це жінки, які є особливою соціально вразливою категорією населення).
  • недостатня системна інтеграція навчальних закладів профтехосвіти до процесу підготовки та працевлаштування кадрів робочих професій на виробництво;
  • недостатній престиж галузевих професій, низька мотивація молоді щодо мобільності, конкурентоспроможності, рівня кваліфікації та матеріального забезпечення;
  • діючі у державі механізми по безробіттю не мотивують до працевлаштування.
Що потрібно для можливості «вижити» та конкурувати на українському ринку вітчизняному виробнику?

Проблема 1. Кадровий дефіцит.

Пропонуємо:

1. Удосконалити умови отримання статусу безробітного для запобігання використання соціальних пільг особами, кадровий потенціал яких може бути використаний на виробництві, а саме:
  •  змінити поняття «підходяща робота» шляхом розширення тлумачення даного терміну;
  •  звузити перелік підстав для відмови безробітним від наявної вакансії;
  •  заборонити надання особі статусу безробітного при наявності відповідних вакансій у Державному центрі зайнятості; 
  •  заборонити надання особі статусу безробітного при звільненні з роботи за власним бажанням.
2. Спростити процедури щодо можливостей залучати на виробництво молодь до 18 років, інвалідів, іноземців, сільське населення (компенсація транспортних перевезень до місця роботи тощо), зокрема:
  • зменшити бюрократичне навантаження на роботодавців для полегшення процедури працевлаштування молоді від 16 років;
  • зменшити кількість обмежень щодо здійснення трудових прав для осіб від 16 до 18 років (за їх бажанням) для сприяння їх професійному становленню і розвитку, що також призведе до зменшення зубожіння у неблагополучних сім’ях; 
  • звільнити від відповідальності підприємства за невиконання норми з працевлаштування людей з інвалідністю. 
  • ліквідувати норму щодо нарахування заробітної плати іноземним громадянам, що працевлаштовуються на території України, в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
3. Раціональне спрямування коштів державного та місцевого бюджетів, які витрачаються на оплату послуг по підготовці фахівців з числа громадян України, які навчаються за державним замовленням:
  • розробити дієву систему виявлення потреб ринку праці в короткостроковому періоді та подальшого моніторингу працевлаштування випускників ВНЗ, які навчалися за бюджетні кошти;
  • оптимізація кількості вищих навчальних закладів відповідно до реальних потреб ринку праці;
  • при розподілі фінансування надавати перевагу ВНЗ, які здійснюють підготовку фахівців для потреб промисловості.
Проблема 2. Детінізація внутрішнього ринку

Пропонуємо:
  • запровадити механізм суцільного обліку у торгівлі за допомогою сучасних електронних засобів для реєстрації розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі або ведення обліку за первинною документацією, у т.ч. товарами легкої промисловості.
  • запровадити ДІЄВИЙ санітарно-гігієнічний контроль товарів «секонд-хенд» згідно з чинним законодавством;
Проблема 3. Підключення до енергомереж – строки і тарифи.

Непрогнозована система тарифікації на енергоносії для промислових підприємств та неспроможність НКРЕКП спростити процедуру приєднання електроустановок до мережі.

Пропонуємо:
  • встановити на законодавчому рівні плановість зміни тарифів на енергоносії для промислових підприємств та припинити негативну практику різких змін тарифів;
  • запровадити прозорий і економічно обґрунтований (виправданий) механізм формування розмірів тарифів на енергоносії для промислових підприємств;
  • узгодити розбіжності та колізії між ЗУ «Про електричну енергію» та ЗУ «Про ринок електричної енергії».
Проблема 4. Держзамовлення.

Пропонуємо:
  • допускати до участі в держзакупівлях підприємства, що мають висновок Замовника щодо кваліфікаційних характеристик можливостей виробничого підприємства на кшталт наявності виробничих площ, технологічних потужностей, робочих та сировинних ресурсів для своєчасного якісного виконання держзамовлення;
  • забезпечити рівні конкурентні умови участі у державних закупівлях для всіх суб’єктів господарювання, розглядаючи ціну без ПДВ при визначенні переможця.
Проблема 5. Спрощення дозвільних процедур

Зарегульованість даних процедур стримує нарощування виробництва продукції з високою доданою вартістю та експортний потенціал.

Пропонуємо:
  • урегулювати питання децентралізації процедури видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та надання відповідних повноважень посадовим особам територіальних органів Держпродспоживслужби з видачі документів дозвільного характеру на відповідних адміністративних територіях.
  • спростити дозвільну систему ввезення хімічних матеріалів з Європейського Союзу в Україну з метою визнання сертифікатів якості та листів безпеки виробників цих країн.
  • виключити обладнання для легкої та текстильної промисловості з переліку машин підвищеної небезпеки.


Назад до списку
Наші партнери